Валентин Гапонцев

Фірма Гапонцева контролює 80% світового ринку волоконних лазерів великої потужності, які використовуються в телекомунікаціях і в промисловості для зварювання, різання, гравірування та інших видів обробки металів. При річному доході $ 300 млн капіталізація IPG Photonics, акції якої з 2006 року котируються на технологічній біржі NASDAQ, становить близько $ 2,6 млрд. 10 лютого 2011 року акції підскочили в ціні на 37%, тому Wall Street Journal навіть поставила IPG Photonics до списку найбільш швидкозростаючих компаній. У IPG Photonics має три основні виробничі майданчики - в США (у місті Оксфорді, де знаходиться штаб-квартира компанії), в Німеччині та в Росії, під Фрязіно. Валентин Гапонцев - фактично ровесник лазерної індустрії. Він закінчив Львівський політехнічний інститут в 1961 році.

За рік до цього американець Теодор Майман продемонстрував перший кристалічний лазер (в якості робочого тіла, де генерується світловий пучок, використаний рубін), а його співвітчизник Алі Джаван - газовий (використовуються гелій і неон). А в 1961 році ще один американець, Еліас Снітцер, показав у дії волоконний лазер - ці прилади генерують світловий пучок у спеціально синтезованому оптичному волокні. Гапонцев захопився фізикою лазерів, потрапивши за розподілом після аспірантури МФТІ в Інститут радіотехніки й електроніки (ІРЕ) Академії наук СРСР під Фрязіно. Лабораторія, в якій він працював, вивчала процес синтезу різних матеріалів, в яких може відбуватися генерація лазерного пучка. Гапонцев експериментував з додаванням в активне середовище рідкоземельних елементів - неодиму, ербію, ітербію. Підприємницька жилка у молодшого наукового співробітника виявлялася вже в той час. Зрозумівши, що західні вчені встигають провести більше експериментів хоча б тому, що не витрачають по два роки на збірку установки своїми руками, Гапонцев переконав керівництво в необхідності виділення валюти на обладнання, сам став їздити на міжнародні виставки. «У цілому близько $ 15 млн вибив для різних лабораторій. Народ став мене поважати, але й мені теж дещо перепало: свою лабораторію обладнав. Зусилля окупилися, я накопичив стільки наукових даних, що на кілька монографій вистачило б», - згадує він. До 1985 року в його лабораторії зібралася колекція з 8000 протестованих зразків. У 1990 році, коли розпався СССР, вчений вирішив зайнятися бізнесом - створив невелику фірму «ІРЕ-Полюс», в якій став працювати разом з кількома своїми студентами. Тепер це частина IPG Photonics. «ІРЕ-Полюс» зробила ставку на волоконні лазери: вони більш компактні і економічні, ніж кристалічні і газові, володіють великим ресурсом роботи, високим коефіцієнтом корисної дії і не потребують дорогої настройці і постійної регулюванню. Вони не отримали широкого розповсюдження, оскільки вважалося, що зробити волоконний лазер потужністю більше сотні мілліватт неможливо. Гапонцев задався метою створити потужний волоконний лазер. «У СРСР шлях від ідеї до впровадження займав десяток років, нам довелося все зробити за лічені місяці, просто іншого виходу не було», - говорить він. Якщо б розробка не вдалася, Гапонцев не досяг успіху б у бізнесі на лазерах: на ринку малопотужних лазерів (їх використовують, наприклад, у пристроях запису і читання CD і DVD) працюють сотні фірм по всьому світу. «ІРЕ-Полюс» вдалося створити волоконні лазери потужністю більше 10 Вт, які вже можна було використовувати у швидко набирала обороти індустрії оптоволоконних телекомунікацій. Але в Росії в 1990-і роки високотехнологічні прилади нікому не були потрібні. І Гапонцев поїхав до Німеччини. Там у 53 роки він вперше в житті сів за кермо автомобіля: подорожувати в пошуках замовлень на машині було і зручніше, і дешевше. Використовуючи старі наукові зв'язки, він отримав замовлення на $ 750 000 від італійської телекомунікаційної компанії Italtel. Італійці хотіли купити технологію, Гапонцев випускати з рук перспективну розробку відмовився, зійшлися на компромісі: італійці куплять обладнання, але за умови, що воно буде вироблено в Європі. Так в німецькому місті Бурбахе з'явилася виробнича фірма Гапонцева IPG Laser GmbH, де зараз працює 500 чоловік. Менеджера-німця на нове виробництво Гапонцев знайшов через знайомих, але швидко з ним попрощався - той намагався продати інсайдерську інформацію. «Найважче в кожному бізнесі - це створити команду. Гроші можна заробити, інвестора знайти або кредити взяти, але головне - це люди», - упевнений Гапонцев. Підприємець вміє знаходити правильних людей і вибудовувати з ними відносини. З моменту заснування в німецькій компанії працює член ради директорів IPG Photonics Євген Щербаков, якого Гапонцев переманив з Інституту загальної фізики Академії наук. Є в раді директорів і інші вчені, наприклад Ігор Самарцев, нині керівник «ІРЕ-Полюс», він з Гапонцевим фактично із часу заснування компанії. А ось ще одна показова історія. У середині 1990-х Гапонцев шукав вихід на ринок США. Компанія Reltec Communications з Далласа отримала замовлення від компанії BellSouth, створювала в США оптоволоконну мережу, яка повинна була забезпечити сучасним зв'язком 5 млн будинків. Американцям потрібні прилади, здатні працювати в діапазоні температур від -40 до +80 градусів. Жоден з існуючих тоді на ринку оптичних підсилювачів цих випробувань не пройшов, крім продукції Гапонцева. Терміни підганяли, і в Relteс вирішили піти на ризик, зробивши замовлення на 10 000 приладів маловідомому виробнику. Розробив цю ідею енергійний інженер Reltec, американець ліванського походження Джордж Буаббуд. На замовленні Гапонцев заробив $ 12 млн, а Буаббуд в 2002 році став віце-президентом IPG Photonics з телекомунікацій. У США фірма IPG Photonics, що перетворилася згодом у головну компанію групи, була зареєстрована лише в 1998 році. Завойовувати новий ринок було нелегко. У 2000 році у Гапонцева розгорівся конфлікт з великою американською компанією JDSU, єдиним на той момент у світі виробником надійних лазерних діодів - джерел енергії, яка потім багато разів посилюється в робочому тілі лазера. Американці підписали з IPG Photonics контракт на жорстких умовах: Гапонцев гарантував закупівлю світлодіодів на $ 70 млн, у противному випадку передбачалися жорсткі штрафні санкції. Тут якраз сталася криза на ринку технологічних компаній, у тому числі телекомунікаційних. IPG не змогла виконати зобов'язань і тут же отримала позов на $ 35 млн (при річному доході на той момент 22 млн). Тяганина тривала три роки, Гапонцеву вдалося відбитися в суді та уникнути банкрутства компанії. Як? «Друзі познайомили з впливовими людьми», - ухильно відповідає він. Можливо, саме тому президентом IPG Photonics в кризовий для технологічних компаній період з 2000-го по 2004 рік був Джон Далтон, людина, незнайома з фізикою, зате знайомий з президентами США Джиммі Картером і Біллом Клінтоном (в адміністрації останнього він п'ять років пропрацював міністром Військово-морських сил). Далтон і зараз член ради директорів IPG Photonics. З цієї історії Гапонцев зробив ще один важливий для себе висновок: не можна ні від кого залежати, все необхідне потрібно робити самому. Він продав групі приватних інвесторів декілька відсотків акцій компанії за $ 100 млн і на ці гроші запустив власне виробництво діодів. Сьогодні компанія на 95% забезпечує себе усім необхідним. IPG Photonics нічого не дає на аутсорсинг, як це зараз модно, що дозволяє берегти свої технологічні секрети. «Нас намагаються повторити з 1995 року, але ніхто наздогнати не може», - говорить завбачливий Гапонцев. Крах доткомів підштовхнув Гапонцева до пошуку нових замовників. Раніше 85% продукції IPG Photonics доводилося на обладнання для зв'язку. «Інтуїція підказувала мені, що треба продовжувати розробки і в інших напрямах», - говорить Гапонцев. Його команда експериментувала з нарощуванням потужності оптоволоконних лазерів. Незабаром IPG Photonics вже могла виробляти прилади потужністю до 10 кВт і більше, необхідні в металообробці, виробництві напівпровідників і сонячних батарей. Зараз цей ринок відносно невеликий, менше $ 10 млрд, але Гапонцев впевнений, що найближчим часом він виросте у кілька разів, тому що волоконні лазери можуть з успіхом заміняти, наприклад, апарати точкового електрозварювання, що й було продемонстровано контрактом з Volkswagen. А ринок промислового зварювання - це вже десятки мільярдів. «Волоконні лазери при порівнянні вартості з газовими технологічно більш зручні, у них великий ресурс, і вони практично не потребують обслуговування; в цьому їх головна перевага», - зазначає Федір Бобков, виконавчий директор фірми «Юнімаш», яка займається виробництвом лазерних металорізальних верстатів і використовує в них прилади «ІРЕ-Полюса". Ціна волоконних лазерів - $ 50 000-100 000 за 1 кВт потужності. А рентабельність їх виробництва близько 50%, нахвалює бізнес Гапонцева Деметріу із «Роснано». У минулому році «Роснано» придбала 12,5% «ІРЕ-Полюс» з опціоном на збільшення частки до 25%, причому ініціатором виступила держкомпанія. Деметрій дізнався про фірму Гапонцева з публікації в пресі і особисто умовив його продати частку в російському бізнесі. «Це швидше тактичний момент, на відсутність грошей не скаржимося», - говорить Гапонцев. Він тепер все менше займається оперативним управлінням, зосередившись на стратегії та контролі нових наукових розробок. Гапонцев вважає, що краще брати і виховувати студентів з нуля, а не перенавчати під свої стандарти вже сформованих вчених та інженерів: «Не потрібно геніїв, від них користі мало, повинен бути грамотна акуратна людина, здатна концентруватися на завданні і працювати в команді». Проте такий підхід має зворотній бік: Гапонцев визнає, що не може знайти собі наступника. «Немає нікого, кому я міг би передати справу, знаючи, що він буде принаймні не гірше за мене. Рідко хто готовий вкласти в бізнес все життя, а інакше не можна», - скаржиться вчений-мільйонер. Спочатку йому допомагав син, але потім пішов з компанії і виїхав до Росії. «Рідко двом поколінням вдається знайти спільну мову», - лаконічно пояснює Гапонцев. Він мріє, щоб створена ним з нуля компанія розвивалася і після його відходу - не розорилася і не була поглинена. Саме так він проінструктував керуючих трасту, куди передав більшу частину своїх акцій.

За матеріалами Forbes